Welcoem to posts!!
in the future - u will be able to do some more stuff here,,,!! like pat catgirl- i mean um yeah... for now u can only see others's posts :c
Друзі підтримайте 🫶👍🏻
1 - 0
З прийдешнім Новим роком, друзі!
Третій Новий рік я зустрічаю на Донеччині. Що сказати? Бажаю вам у 2025 році більше спокою, більше тепла та ясності.
Робіть своє, цінуйте себе й час, який маєте. Хай ваші цілі збуваються, а поряд будуть ті, хто справді важливий.
Берегти себе — це вже немало. До зустрічі у новому році!
43 - 0
Часто натрапляю на дописи й відео, де військовослужбовці діляться своїми думками про те, до яких меж вони готові боротися. Хтось визначає ці “червоні лінії” через власний фізичний чи психологічний ресурс. Йдеться про те, скільки кожен із нас може витримати.
Хтось ставить собі термін – 36 місяців, хтось говорить про рік-два. У кожного своя межа.
Я ж підходжу до цього з медичної точки зору. Для мене головний “протипоказ” для подальшої боротьби – це небажання “пацієнта” боротися. А пацієнт – це наше суспільство, наша країна.
Якщо я побачу, що українське суспільство повністю втратило волю до спротиву, змирилося з реальністю та більше не хоче протистояти кривавому злочинцю, який прийшов на нашу землю, – тоді моя боротьба закінчиться.
Але зараз цього немає. Попри всі труднощі, внутрішні негаразди й зовнішній тиск, наш народ бореться.
Тому я впевнений: попереду ще багато роботи. Тож не здавайтеся, панове, бо рухатися вперед – наш обов’язок.
1 - 0
Для тих, хто постійно затягує “хороших росіян” в наш інформаційний простір.
7 - 0
Моя відповідь на заморозку бойових дій
Друзі, все частіше ми чуємо розмови про можливість замороження бойових дій. Люди запитують: що далі? Як діяти Україні в такій ситуації? Це моя позиція та бачення, як нам вистояти і підготуватися до подальшої боротьби.
Замороження бойових дій можливе лише за умови, що Україна не поступиться жодним метром своєї території. Це не кінець війни, а тимчасова тактика, що дає змогу виграти час, перегрупуватися і зміцнити оборону. Ми повинні чітко доносити цю позицію як нашим союзникам, так і суспільству, щоб замороження не сприймалося як компроміс чи слабкість.
Міцна оборона – ключовий фактор для стримування ворога. Нам потрібна побудова сучасних інженерних укріплень по всій лінії фронту, укріплення тилових баз, складів та логістичних ланцюгів. Наші оборонні позиції мають бути максимально вигідними, щоб у разі нового наступу ворог ніс величезні втрати.
ТЦК слід повністю ліквідувати і створити сучасні рекрутингові центри, які працюватимуть прозоро, ефективно та без корупції. Основний акцент має бути на наборі професійних військових за контрактом, якісній підготовці резервістів і створенні потужного резерву для оборони країни.
Економіка має бути переорієнтована на військові потреби. Це означає розвиток власного виробництва зброї, боєприпасів, БПЛА, артилерії та інших критично важливих елементів. Слід також залучати іноземні компанії до спільних виробничих проєктів і технологічних рішень. При цьому важливо підтримувати баланс, щоб цивільний сектор економіки залишався стабільним і сильним.
Мілітаризація суспільства – це не про “зробити всіх солдатами”, а про базову підготовку кожного громадянина. Тактична медицина, основи військової підготовки і поведінка в кризових ситуаціях – це знання, які допоможуть людям почуватися впевнено у будь-яких обставинах. Для цього потрібно організовувати навчання, створювати локальні мережі самооборони та готувати резервістів. Важливо зробити цей процес добровільним, доступним і зрозумілим для людей.
Інформаційна політика має бути нашою зброєю. Україна повинна формувати власну повістку дня, а не обговорювати російські наративи. Ми повинні посилити незалежні проукраїнські медіа і забезпечити ефективну боротьбу з дезінформацією. Водночас потрібно працювати над іміджем України на міжнародній арені, демонструючи єдність та успіхи у протистоянні ворогу.
Особливу увагу потрібно приділити проросійським персонажам у нашій політиці. Вони можуть змінювати імідж, створювати нові політичні проєкти і намагатися висуватися на вибори. У разі, якщо ці вибори відбудуться, ми маємо забезпечити жорсткий контроль за їх прозорістю. Якщо допустити участь проросійських осіб у виборах, є ризик, що виснажене війною населення проголосує хоч за чорта лисого, якщо він пообіцяє “золоті гори”. Це стане величезною загрозою для державності. Тому потрібні механізми перевірки кандидатів, широка інформаційна кампанія та залучення міжнародних спостерігачів.
Диверсійна робота на території Росії – це критично важливий напрямок. Росія має багато внутрішніх конфліктів, які ми повинні використовувати. Це можуть бути етнічні протистояння у національних республіках, таких як Чечня, Татарстан, Дагестан. Слід підсилювати соціальну нестабільність, підкреслюючи мобілізаційні проблеми, економічні труднощі та корупцію. Важливим інструментом є інформаційні диверсії, які підривають довіру до російської влади, демотивують населення і розкривають слабкості системи.
Дипломатія має залишатися сильним інструментом. Ми повинні зберігати підтримку партнерів, демонструючи єдність країни, ефективність управління та нашу здатність до боротьби. Підтримка союзників забезпечує нам не лише додаткові ресурси, але й посилює міжнародний тиск на Росію.
Люди мають відчувати, що їхні зусилля не марні. Чесність, відкритість у комунікації та справедливість – це основа довіри до влади. Моральний дух суспільства – один із ключових факторів нашої перемоги.
На мою думку, лише при такому комплексному підході можна говорити про замороження бойових дій. Це не поступка, а раціональна тактика, яка дозволить виграти час і підготуватися до майбутніх етапів боротьби.
Обговоримо це в моєму Telegram: t.me/frunze_f.
8 - 3
Вам сюди 🙂
1 - 1
🤦🏻♂️
7 - 3
Зараз найважливіше для нашої країни та суспільства — переосмислити абсолютно все.
Це стосується кожного: від управлінців до звичайних громадян. Задумайтеся, хто що говорить, хто вас оточує, й робіть власні висновки.
Головне — не шукати в цьому зраду, а просто зробити висновки, щоб нарешті прокинутися, стати тверезими й навчитися працювати з тим, що є. Пора припинити годувати себе ілюзіями.
Особливо це стосується державного управління. Якщо держава й надалі буде спиратися на численних “експертів”, яких у нас тисячі в інформаційному полі, а ви будете підтримувати їх ілюзії про швидке завершення війни, — ми обов’язково програємо.
Приємно це вам чути чи ні, але це правда. І ця правда вже настільки очевидна, що її неможливо приховати.
Тож робіть висновки.
#україна #суспільство #війна #переосмислення #державнеуправління #реальність
12 - 0
Хочу поділитися з вами думкою про мовчання і те, як воно може вплинути на ваше майбутнє.
Як ви могли помітити, я зробив кілька відео про Винника. Дуже часто в коментарях зустрічається один і той самий патерн: «Не звертай уваги, навіщо він тобі потрібен, не витрачай свій час на нього». І це стосується не лише ситуації з Винником, а й багатьох інших аспектів нашого життя. Люди часто говорять: «Не звертай уваги, Бог з ними, хай собі йдуть своєю дорогою». Для мене це не що інше, як мовчазна згода.
Ось приклад: Винник виїжджає за кордон, мовчить, не допомагає, бреше про те, що допомагає, лицемірить, викривлює реальність, а потім повертається, ніби нічого й не сталося, подаючи це як норму. І, уявіть собі, за його словами, вже 12 тисяч осіб зареєструвалися – чи то на його концерт, чи на якусь іншу платформу, пов’язану з його діяльністю. Це люди, які розділяють його погляди і таким чином просувають ідею викривленого світу.
Я сприймаю це як загрозу, бо вважаю таку поведінку ненормальною. Коли тобі намагаються нав’язати викривлену реальність, є всі шанси, що рано чи пізно ти прокинешся, не впізнавши ні себе, ні світ навколо.
Тому я впевнений, що потрібно відстоювати те, що для тебе важливе. Якщо твої погляди збігаються з поглядами Винника, ти маєш говорити про це відкрито. Тоді вже буде зовсім інша розмова.
І навіть якщо ти програєш, ти не будеш себе картати за те, що нічого не робив. Набагато гірше – мовчати і дозволяти такій реальності стати нормою.
Я буду робити все можливе, щоб таких Винників було якомога менше в нашому інформаційному просторі та житті.
9 - 0
Останнім часом все частіше ловлю себе на думці, як швидко ми, як суспільство, забуваємо те, що було зовсім недавно. Два з половиною роки війни, а вже здається, що деякі речі стали менш важливими, навіть для нас самих.
Пам’ятаєте, як на початку вторгнення всі були об’єднані, підтримували один одного, допомагали всім, хто цього потребував? Зараз, на жаль, помітно, як це відчуття єдності починає згасати. Причин багато — емоційне виснаження, яке війна приносить кожному, пропаганда та інформаційний шум, які затирають пам’ять про минулі події.
Ми живемо в епоху, коли інформація змінюється щохвилини, і це стає проблемою. Новини, скандали, події — все це змушує нас забувати те, що відбувалося нещодавно, і рухатися далі. Але чи можна дозволити собі забути? Забути про жертви, про героїв, про те, через що ми пройшли? Ні.
Це те, що ми повинні пам’ятати, навіть коли світ навколо змінюється. Тримати в пам’яті важливі моменти, не піддаватися впливу пропаганди, залишатися єдиними в боротьбі за нашу свободу і незалежність. Пам’ять — це те, що нас об’єднує і робить сильними.
Давайте пам’ятати. Це важливо. #Пам’ять
9 - 1
Фрунзе – інформаційна отрута, суспільні питання, і я. Приєднуйся! ⤵️