Welcoem to posts!!
in the future - u will be able to do some more stuff here,,,!! like pat catgirl- i mean um yeah... for now u can only see others's posts :c
Ми можемо дарувати свою присутність поки… бавимо дітей, обіймаємо коханих, готуємо смачну їжу, відпочиваємо у спа, гуляємо парком… (не сидячи в цей час в телефоні)
Стабільна присутність - душа органічного маркетингу.
Без неї стосунки з аудиторією будуються важче.
Тут входить в роботу партіювання, автоматизація та делегування.
Партіювання - пишіть тексти партіями, знімайте ріли партіями, робіть фотосесії в декількох локаціях і різному одязі.
Автоматизація - ставте пости в розлад.
Делегування - делегуйте монтаж, дизайн та постінг (якщо не хочете ставити в розклад самі).
Розкажу свою версію.
Я пишу тексти в суботу вранці, бо тоді приходить натхнення (у мене є місце, де ми з натхненням зустрічаємося і зависаємо)
Пишу на 2 тижні - місяць. Не вичитую.
Після проведення своєї програми у мене стоїть світло, я одягнена у те, що підходить під моє бачення.
Дитячі соплі не висять у мене на плечі. (в прямому сенсі)
Тому після завершення майстеркласу я записую 1-2 подкасти і 5-7 рілів.
Теми для рілів я брейнстормлю ще в суботу на посиденьках з натхненням, або беру з банка ідей.
Також підготовка до моїх майстеркласів дає мені море енергії та ідей. Photo by @daria_chai
Їх записую теж.
Далі - ріли віддаю нашій талановитій інженерці монтажу, тексти, вибрані фото і музику даю моїй прекрасній менеджерці по операціям.
Кажу що і коли поставити в контент каледнар.
Все, я можу йти і дивитися як падають листочки, бавити маленьких дітів (це так мої діти роблять множину зі слова “дітей”)), розгрібати гори брудного посуду… все, що душа бажає і не дуже.
Моя турбота про моїх людей (у вигляді мого контенту) буде виходити стабільними порціями.
Так я турбуватимусь і про інших, і про себе.
3 - 0
Створення особистого бренду - акт свідомого примноження своєї сили і впливу.
Коли я вирішую, що я не хочу грати роль у масовці свого життя, я буду головним героєм.
Я думаю: який рух я хочу створити?
Яку нову реальність я хочу принести людям і собі?
Що я залишу цьому світу, коли моє фізичне існування прийде до кінця?
Яку спадщину я залишу моїм дітям, дітям моїх дітей і дітям моєї планети?
Коли я створюю особистий бренд, я конденсую свою творчу і цілющу силу у те, що можуть взяти інші.
Запитайте себе: що я залишаю цій планеті, на яку прийшла/прийшов на такий коротесенький час?
Ця думка допомагає не застрягати в перфекціонізмі, а створювати і ділитися.
Які напрацювання я зроблю доступними людству?
Який найпростіший шлях зробити результати моєї праці доступними іншим (НЕ БЕЗКОШТОВНИМИ) а просто доступними?
Знайдіть цю відповідь, і до роботи. 💖
1 - 0
Чим більше я прийму свою дивакуватість, тим глибше реалізованою і більш задоволеною я буду.
Це вперше сталося зі мною в 14. Хтось сказав мені, що я дивна. А я радісно сказала “Дякую.”
Це так мене порадувало.
Я не розумію, чому люди надають значенню “дивний” негативних відтінків.
Ми всі дивні.
Чим більше ми справжні, тим більше дивні. І це прекрасно.
Ми можемо культивувати любляче відношення зі своєю дивністю. Бо це - наша унінкальність.
Я не говорю про зовнішні, показні речі, які робляться лише з метою того, щоб відрізнятися.
Я говорю про те, що кожна людина “ЯКАСЬ”. Кожен з нас - унікальне сплетіння генів, матерії та енергії життя.
Такого як ви немає і тому той унікальний подарунок, який ви можете дати світу є ЛИШЕ у вас.
І чим більше ви приймаєте і святкуєте свою дивність, тим швидше ваше плем’я зможе вас знайти.
А як воно знайде вас? - Через ваше проявлення. 🫶
2 - 2
Я шукаю людей, в яких відчувається глибина і знайомлюся з їхніми роботами. (на даному етапі у всіх, ким я цікавлюся з цього ракурсу є тіло роботи “body of work”)
Я слідую за своїм нюхом і знаходжу тих, хто ризикнув безсоромно бути собою і безстрашно будувати свою реальність.
Бути абсолютно тими навіженими, індивідуальними і унікальними версіями, якими вони були покликані стати.
Вони не вибачаються за те, ким вони є.
Вони дійшли до етапу, де зовнішня думка не грає ролі. Це не пихатий етап, це етап цілісності і занурення в свою місію.
Мені важлива якість ідей і глибина думки, відсутність колонізації мислення.
Далі я беру їх цілющі ідеї і починаю їх перетравлювати.
Вони покращують мою реальність, розширюють варіанти можливого,
Дають віру в прекрасне.
Недавно я слухала виступ Daje Alōh.
Це був пізній вечір і я прибирала на кухні.
Мене пройняли до мурашок заземлені та сміливі перспективи цієї жінки.
Глибина та простота її ідей, здоров’я в тоні голосу та жестах,
Та неземна іскра. Ота неземна іскра, яка запалює інших і робить їх учасниками нашого руху.
То була ніч і я була виснажена, але після її виступу я відчувала себе живою.
Такою ж живою, як після народження другої дитини, чи після того, як купаєшся в крижаному водоспаді.
Тріумф людськості.
Я вважаю цих людей дороговказами. Вони показують мені “що можна навіть так”.
Вони сміливо будують свою реальність. Справжню, живу, текстурну, СВОЮ.
Їх приклад мені говорить: “Вийшло у неї/нього, вийде і у мене”.
1 - 0
Іноді жінки бояться проявлятися у своїй повноті,
Щоб іншим не стало незручно.
У нас іноді буває непотрібне парування ідей: коли я проявляюся в повноті, це автоматично СТИСКАЄ або ОПУСКАЄ когось іншого.
Така комбінація не допомагає.
Якщо я проявляюся з любов’ю та турботою це НЕ ОПУСКАЄ абсолютно нікого.
І якщо комусь з якоїсь причини дискомфортно - це нормально.
Ми можемо дозволити іншим переносити дискомфорт.
Дискомфорт дорослої людини - її питання і відповідальність, не ваше.
Чим більше ви будете заглиблюватися в себе, в свій меседж та свою місію, тим тихіше звучатиме ця некорисна думка.
Замість неї, пропоную щось більш іскристе:
Моє проявлення - дозвіл іншим жінкам проявлятися, бути собою і процвітати.
Чи я маю право комусь щось дозволяти? - Ні.
Чи це служить дозволом? - Так. Бо коли я дозволяю собі, я показую іншим що є така можливість.
Побачивши моє проявлення, мої люди відчують ту енергію, яку я випромінюю, і подумають:
“ТАК, я хочу ЦЕ. Я теж хочу сміливого проявлення.”
А інші відфільтруються і скролитимуть далі. І це прекрасно.
Розширяючись, ми не забираємо простір у інших,
“Приплив піднімає усі човни у гавані.”
Моє проявлення - сигнал мому племені про те, що їх життя може вийти на новий рівень.
Вони приймуть його з радістю.
1 - 0
“Смуш” SMUSH
Це коли я сказала собі “ні” ще перед тим, як щось попросила в людини.
“Коли ми щось просимо в інших, ми передаємо їм енергетичну карту нашого прохання.”
Якщо я кажу собі ТАК перед тим, як прошу,
Людина це підсвідомо відчуває.
Тоді моє прохання походить з глибини мого тіла, з місця, де живуть прекрасні бажання,
І людині легко сказати мені “Так” і приємно сказати впевнене “Ні”, якщо їй так потрібно.
Це енергетично приємний обмін.
Якщо ж я сказала собі “Ні” ще перед проханням, моє прохання буде з “cмушом”.
Енергія такого запиту буде нелінійна, незручна і буде заплутувати мого співрозмовника.
Співрозмовнику теж стане неприємно, бо ми це зчитуємо на нейронному рівні.
Це буде якийсь напівнезрозумілий, незручний танець, з якого швидко хочеться вийти.
Як позбутися cмушу? - Казати собі так частіше.
Коли я нарощую навик казати собі “так”, він починає поширюватися на всі сфери мого життя.
Перед тим, як попросити когось, я не маю казати собі “Ні”, почати з “Може”, а потім “чому б ні”, а потім грайливе і втілене “Так”.
Чи це означає, що на всі мої запити, мені скажуть “Так”? - Ні.
Чи це означає, що я отримаю значно більше від життя - 100%.
P.S.
Концепт SMUSH та цитата про енергетичну карту бажань - Кашія Урбаніак.
0 - 0
Мені не допоможуть, якщо я про це не попрошу.
Не просячи про допомогу, я не даю іншим людям можливості покращити моє життя.
Це неприємна думка, нерозуміння якої коштувало мені багато грошей, здоров’я, часу і зіпсованих стосунків.
Гіпернезалежність шкодить.
Просити про допомогу - важлива частина людського досвіду і побудови свого племені.
Я змогла навчитися просити про допомогу лише коли вже звосім-зовсім не могла витримати.
Я була в стані глибокої депресії і вже бачила, я сама не можу.
Потім сталося повномасштабне і мої веселі пригоди в Європі.
Я просила про житло у незнайомців, просила допомоги, просила мене підвезти.
Лише якась така крайня і огидна безвихідь навчила мене того, що ми маємо прививати дітям з дитинства.
ЛЮДИНА - СТАДНА ІСТОТА. Ми вижили як вид лише працюючи в команді, і просити про допомогу - життєво необхідний навик.
Що сталося, коли я просила?
Люди допомагали. Давали житло. Підвозили. Навчали. Ділилися професійними знаннями…
Ті люблячі “незнайомці” стали моїми близькими друзями і сім’єю за вибором.
Я була вражена хвилею добра і любові, яка змогла нахлинути на мене, коли дамбу мого “я-зроблю-все-сама” прорвало через депресію і важкі часи.
Я не вважаю, що вся допомога має бути безкоштовною і взагалі, вихід на новий рівень потребує інвестицій в себе.
Але, якщо я постійно допомагаю іншим і чомусь не прошу про допомогу, коли мені потрібно -
Я забираю у них можливість мені допомогти.
Я сама забираю в себе любов і турботу.
Цей навик будується через дискомфорт і чим довше я собі відмовляла, тим більший той дискомфорт.
3 - 0
Жінка не може бути надзвичайно успішною в кар’єрі, глибоко насолоджуватись материнством і бути глибоко задоволеною своїм життям без СИСТЕМ ПІДТРИМКИ.
Якби було 1 знання, яке я б передала собі після народження дитини, я б сказала саме це.
У мене не було рольових моделей, які мені були потрібні, бо я хотіла чогось такого, чого не було у моєму оточенні того часу.
Я не знала успішних мам, глибоко задоволених своїм особистим життям і материнством.
Я хотіла успіху в роботі і задоволеного материнства.
Цього я не бачила, а от приклади мучеництва і самозречення були частими.
Брехня під назвою “Ти маєш робити все сама” принесла мені багато болю і вигорання.
Так от, люди НЕ СТВОРЕНІ, щоб виховувати дітей у гіпер незалежності.
Догляд за дітьми і неймовірна гора побуту у яку тебе кидає потребує СТОРОННЬОЇ ПІДТРИМКИ.
По іншому, мама, яка хоче, щоб у неї і робота в руках горіла, і діти були доглянуті, і дім чистий (це взагалі цікавий стандарт) повністю позбавляє себе повітря і починає жити у стані вигорання.
А потім ти починаєш думати, що вигорання - єдиний спосіб бути мамою, успішною в своїй професійній діяльності.
Я вдячна собі, що не перестала шукати і вірити. І врешті зустріла багатьох мам, які сплели прекрасне полотно зі свого життя, материнства і розвитку.
Які ж можуть бути системи підтримки:
У домі - мінімізація кількості речей, пониження стандартів, систематизація побуту, складання меню, отримання систематичної допомоги від рідних, а коли бізнес виходить на комфортний рівень - знаходження команди (няня, прибиральниця, за бажанням, повар)
Діти - Організувати своє село з подругами і дивитися за дітьми по черзі.
У бізнесі - делегування відеомонтажу, побудова SOP (ваші системи), делегування мануальної роботи. МЕНТОРИ.
У життєвому адміні - чеклісти, графік платежів, графік витрат, сесії планування, стабільний час для адміну, фінансова освіта.
Для серця та тіла - психолог, ментори по тілесності, йога/фітнес, спа, зустрічі з подругами, час для тиші.
Після повномасштабного, я будую своє життя з нуля, системи - теж з нуля.
Це непросто, але оце прекрасне відчуття, коли тебе тримють люблячі руки…
Коли ти наповнена і задоволена. Воно того варте🫶
2 - 0
Розум любить політ думки, а душа - деталі.
Відшліфуйте і відфотошопте ваш блог до блиску, і ви ризикуєте витерти його душу.
Деталі роблять історію живою, людей - справжніми, і перетворюють блог у вашу теплу вітальню.
Діліться деталями, щоб дозволити вашій душі виглянути в ваше цифрове вікно…
Коли душі бачать одна одну, відбувається цей неземний коннект.
Десь в глибині поселяється відчуття, що ви знаєте цю людину вже тисячу років…
Душевний контент робить ваш вплив ніжним і змістовним.
А ваше заповільнення, щоб подумати про деталі у своєму фізичному просторі - лікувальна і медитативна практика для вас самих…
Подивіться на свою кімнату…
У мене багато чашок і рослин. Також сережки.
Я дуже люблю сережки, бо зробила пірсинг аж в 30 років.
Це відносно нова для мене іграшка і гарний спосіб носити щось цікаве і блискуче.
Пропоную гру: поділіться у своєму блозі якоюсь деталлю з вашого щоденного оточення.
Якоюсь ВАШОЮ деталлю…
З якої виглядає душа.
2 - 2
Найбільше в цьому сценарії страждає наше его.
Його лоскоче менше певної кількості підписників/ переглядів/ нулів після цифр на банківському рахунку.
Нам потрібно розпарувати поняття ПОЧАТКІВЕЦЬ і НЕВДАХА, якщо у нас в голові є така комбінація.
Вона хибна, бо без початківця немає творця потужних змін.
Океани теж почалися з маленьких краплин, секвої виростають з малесенького насіннячка і людина з’являється з яйцеклітини, меншої за міліметр…
Усе велике починалося з мізерного.
Кожен светр почався з першої петлі і будинок - з першої цеглини.
І важливо тут 2 речі: бачити кінцевий результат і НЕ перестати…
З светром, домом, секвоєю… і потужним особистим брендом.
Якщо ви вірите в свою ідею - цього достатньо.
І его буде нити, що вам не поклоняються мільйони, проте якщо ви приносите позитивні зміни - цього достатньо.
Успіх - нудний і несексуальний. У ньому 95% роботи.
Плетіть петлі вашої користі стабільно, і скоро зв’яжете теплий і затишний светр,
Светр любові і турботи до ваших людей.
Діліться від серця і ви ввімкнете джерело великого магнетизму.
Коли починає говорити серце, его заспокоюється і вливається в гармонію…
Говоріть до своїх людей, їх більше, ніж ви думаєте,
І багато хто чекає на ваш цілющий вплив.
1 - 0
Ділюся своїм досвідом, результатами наукових досліджень, та знаннями, які отримала за 7 років роботи на міжнародному ринку цифрового маркетингу.
Говорю про:
✨ Продуктивність для жінок без вигорання
🌳 Проявлення як Джерело Могутнього Бренду✨💵
💭 Як стати лідером думки
😌 Процвітання для жінок
Мої кваліфікації та досвід:
- QCH терапевтка (Британський напрям терапії)
- Цифрова маркетологиня, копірайтерка, спеціаліст по Гугл Рекламі та лідгенерації (7 років досвіду на ринку США, Великої Британії, Швейцарії та ОАЕ)
- НЛП-практик
- Філологиня (Бакалавр)
Нове відео про продуктивність, проявлення та процвітання щотижня.